ОЭ

Це важко описати. Це практично не можливо зробити. Але я спробую. Я намагався сьогодні вночі, одразу після концерту, зі свіжими почуттями. В решті в мене вийшло 9 сторінок тексту! Такий об’єм писати в гостьову було б досить... Не знаю. Але, якщо хтось хоче почитати, можу вислати на мило, мені не шкода! Ну що можна сказати про подію, на яку я чекав близько трьох місяців? Це неперевершено!!! Почуття просто неймовірні!!! Почуття, які можна порівняти з безмежним, величним, непередбачуваним Тихим океаном. Тихим Океаном Ельзи... Мені важко з чимось порівнювати, бо це був мій перший похід на виступ "Океанів" такого рівня (не беру до уваги тур UMC). Можливо, хтось не зрозуміє, покрутить біля скроні, але мені дуже вдалим здається порівняння з сексом. Тільки почуття і емоції набагато гостріші! Так-так, саме від "ОЕ", від їхнього концерту, від них самих! Не подумайте, я натурал, просто це дещо інше, любов до гурту. Взагалі, до цього я вважав себе лише палким прихильником "ОЕ", але після цього концерту я закохався! По-справжньому. Скажіть мені, як може не захоплювати, не милувати, не дивувати, в решті-решт, класичний квартет; патлатий чувак, що стояв біля Глініна і видавав такі ритми на своїх африканських барабанах, що серце змінювало ритм!; дівчата з бек-вокалу просто чарівні! Так еротично "Кішка" ще ніколи не звучала! Їхні голоси дійсно збуджували! нарешті, самі хлопці: Гудімов зі своєю мелодичною гітарою, яка безперешкодно залазила в саму душу!; Юрко Хусточка видавав свій жорсткий бас і роздавав поцілунки шанувальницям... лежачи на сцені!; Дімка, взагалі, чудовий юнак! Під час звучання "Isn't it сон" він так прикольно підтанцьовува, немов би на якійсь растоманській вечірці! Тільки кольорового капелюха й не вистачало! Це треба було бачити на власні очі!!! І, нарешті, Вакарчук. Скажу лише одне: хто там з сарказмом казав про те, що він "намагається" подобатись шанувальникам? Шановні, просто прийміть за факт: Вакарчук подобається. Його обожнюють десятки тисяч людей. Хоче він того, чи ні, але це має місце. Така любов не заслуговується гарним одягом, правильними відповідями в інтерв’ю чи купою волосся на голові. Ні! Ця любов заслуговується піснями. Тими самими, що всі ми слухаємо по декілька годин в день, від яких серце б’ється частіше, які змушують жити! Цю любов не можливо вбити поганою зачіскою! Ви з цими балачками просто кумедні :) Нікого не хотів образити! Пісні були чудові. звучання зовсім не звичне! Деяким це не пішло в "плюс", як на мене. Наприклад, "Янанебібув" сприймалась важко: палкі ритми латиносу і слова "...бо навколо мене був туман, падав сніг" Я не зрозумів. Інша річ "Йду на дно" До вчора я обожнював дві пісні: "Друг" і "Відпусти" Ви мене розумієте. Відтепер з ними разом стоїть "Йду на дно" у варіанті Тихого Океану! Боже мій! Яке звучання гітари! Гудімову великий респект! Шуров теж підтримував дуже мелодичними клавішними. І Вакар. Такий спокійний, трохи сумний, рідний... Я скорений! Любов... Що це, як не любов? Тільки уявіть собі: коли весь зал "України" стоячи аплодує 30 хвилин безперервно, коли перша частину "Друг" і повторне виконання "911" співається дуетом: Вакар+зал; коли спільне виконання "Я їду додому" викликає в душі такі рідні, болісні, патріотичні почуття (чи не змінити нам гімн держави?); врешті, коли в фіналі звучала "Відпусти", так, як ніколи не звучала, тому що куплети співали всі разом, а ось приспів лише... весь стоячий зал! Ви ще не чули і не бачили такого хору! Бо коли більше тисячі людей витягують в один голос "ві-і-дпу-у-усти!", це зводить з розуму! Це неперевершено! Це любов! Постійно кажуть: остання пісня, зал стоїть, співає разом з Вакаром, Святослав плаче... Так! Все так і було! Тільки зал стояв останні пісень шість, шалено аплодував хвилин 30 к ряду, співав сам, без Вакарчука, а Вакарчук... не знаю... Але доволі часто закривав обличчя руками. Може й плакав. Було від чого...

Ответить.